Як успішно організувати адаптаційний період першокласника

Вступ до школи  - переломний момент у житті дитини. Він пов'язаний із побудовою нового типу стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), засвоєнням нового виду основної діяльності (навчальної, а не ігрової). Змінюється все: обов’язки, оточення, режим. Це «кризовий» період у житті першокласника, і ця «криза» виявляється у тому, що свою потребу в грі учень має задовольняти навчальними способами. Необхідно, щоб у першому класі перехід від ігрової діяльності до  навчальної був поступовим. Робота  з шестирічними дітьми передбачає обов’язкове урахування їх фізіологічних і психологічних особливостей. Тому одним з основних завдань вчителів і психологів, що працюють у першому класі, є створення умов для успішної адаптації дітей до шкільного життя.

Саме такою була тема Методичного практикуму вчителя 1 класу, який відбувся 28 вересня 2016 року на базі ТЗОШ № 16.

На початку заняття заступник директора з навчально-виховної роботи Рудик Т.З.  ознайомила педагогів з вимогами щодо забезпечення належних умов для навчання та виховання учнів 1 класу, звернула увагу на специфіку організації уроків в адаптаційний період.

Вчитель-методист ТЗОШ № 16 Роговська Л.І. висвітлила теоретичні основи адаптації   першокласників до школи. Іванюк Т.М., шкільний психолог, розкрила психологічні аспекти адаптації. Вчителі перших класів ТЗОШ № 16 продемонстрували відеопрезентацію  дидактичних та розвивальних ігор, фізкультхвилинок, фрагментів уроків навчання грамоти, математики, природознавства тощо.

Заняття завершилось розробкою методичних рекомендацій щодо адаптації учнів 1-го класу до шкільного навчання для вчителів і батьків.

                  

                       Матеріали на допомогу    вчителю 1 класу

 Психологічні особливості дітей шестилітнього віку

     Пам’ять не втратила мимовільного характеру, але вже властиві прийоми 

довільного запам'ятовування. Розвивається словесна та словесно-логічна 

пам’ять.

          Увага нестійка, проте виникають первинні форми довільної уваги.

—Відчуття та сприймання стають цілеспрямованішими, стійкішими.

—Переважає наочно-образне мислення, логічна форма мислення хоча доступна, але ще не типова, не характерна.

—  Уява не лише репродуктивна, але й творча.

—  Інтенсивно поповнюється словниковий запас дитини.

—  Не здатні до адекватної самооцінки.

Адаптація до школи

Адаптація до школи – це пристосування дитини до умов і вимог школи, які для неї є новими порівняно з умовами дитячого навчального закладу і сім'ї в дошкільному дитинстві.

Розрізняють адаптацію фізіологічну та  психологічну.

Фізіологічна адаптація - пристосування організму дитини до нових умов .

Психологічна або психічна адаптація – пристосування дитини як особистості до існування у школі згідно з її вимогами та власними потребами, мотивами та інтересами.

Рівні адаптації дітей до школи

Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, має у класі позитивний статус.

Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: Засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; майже завжди готується до уроків і виконує домашні завдання; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, в нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; потребує постійного контролю, систематичних нагадувань.

Ознаки успішної адаптації

—  Перебування у спокійному, врівноваженому стані.

—  На уроках учні стримані та уважні.

—  На перервах жваві та рухливі.

—  Виявляють інтерес до нових людей.

—  Зацікавлено оглядають інтер'єр школи.

—  Спостерігають за старшокласниками.

—  Через тиждень вже добре орієнтуються у школі.

—  Добре розуміють і з готовністю виконують вимоги вчителя, не очікуючи заохочення.

—  Позитивне оцінювання дитини, її дій, вчинків, результатів навчання є стимулом для підвищення її активності.

—  Негативна оцінка сприймається адекватно.

—   Навчальна діяльність, спілкування мають ініціативний характер.

—  Проявляють різні види активності (мовленнєву, рухову, пізнавальну).

—  Успішно засвоюють навчальний матеріал.

Шкільна дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів пристосування  дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних відхилень, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, порушень в особистісному розвитку.

Ознаки шкільної дезадаптації

—  Порушення у відносинах з однокласниками, батьками, вчителями.

—  Небажання ходити до школи.

—  Соматичні прояви: головний біль, порушення апетиту, пригнічений настрій, підвищена втомлюваність.

—  Емоційні порушення.

—  Зниження товариськості, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості та підвищені показники емоційної збудливості, тривожності, не здатності до тривалого зосередження, замикання у собі.

Форми, причини дезадаптації

Форми дезадаптації	Причини дезадаптації
Фізіологічна	Слабкий тип нервової системи, підвищена сенситивність, надмірне збудження, фізичні вади та захворювання
Інтелектуальна	Недостатній розвиток пізнавальних процесів, психомоторики, відсутність уваги з боку дорослих
Вольова	Не сформованість вольової регуляції поведінки, слабка саморегуляція поведінкових реакцій, не сформованість певного рівня довільності уваги
Соціальна	Брак досвіду спілкування з однолітками та дорослими, відсутність навичок поведінки у конфліктних ситуаціях в умовах дитячого колективу
Психологічна	Переважання ігрового мотиву діяльності, інфантилізм, тривожність; хибні методи виховання в родині (за типом «кумир сім’ї», батьківська вседозволеність, неприйняття дитини)

РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.                Урахування вікових та індивідуальних психологічних особливостей дітей.

2.                Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.

3.                Зняття неуспішних оцінок на перших етапах навчання.

4.              Відділення оцінки конкретного вчинку від оцінки особистості дитини.

5.                Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.

6.                Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.

7.                Указуючи на помилки, намітити шлях до успіху.

8.                Акцентування уваги учня на його успіхах, перемогах.

9.                 Створення ситуації успіху.

10.            Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.

11.            Запобігання частому використанню в мові слів-заперечень.

12.         Підтримка і заохочення проявів активності у роботі на уроці у скутих, сором’язливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших учнів на їхні успіхи, підвищувати їхній статус у класі.

13.            Бажано не наполягати на публічних виступах і відповідях перед усім класом тривожних, невпевнених дітей. Певний період їх можна включати в групи з 2-3 учнів, що разом будуть розповідати вірш, співати пісню і т.д., щоб вони відчули підтримку.

ФОТОМАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ПРАКТИКУМУ