ПЕДАГОГІЧНА ПІДТРИМКА МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА У ВИХОВНІЙ ПРАКТИЦІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Якщо розглядати традиційну систему виховання у школі, то реакція педагогів на проблеми школярів має, в основному, стихійний  характер. Ми  в більшості випадків, реагуємо тільки на зовнішні прояви дій та  вчинків учнів і виступаємо, як правило, в ролі «швидкої допомоги»: покарати забіяк, дати настанови щодо зовнішнього вигляду, правил поведінки.

Такого роду діяльність грішить однобічністю і, як правило, носить характер втручання. Мотиви вчителя, на перший погляд, цілком благородні і обгрунтовані: турбота про життя і здоров'я дитини, бажання навчити її спілкуватися, отримувати знання - зробити все, щоб з учня вийшла Людина. Але форма допомоги при цьому не завжди адекватна намірам, і часто виливається в  наказ, погрозу, це викликає у відповідь лише грубість, непокору. В результаті у дитини виникає потреба захиститися від вчителя.

Ми, педагоги, орієнтовані на дитину, маємо справу не тільки із  її зовнішніми проявами, а й з внутрішніми мотивами та потребами.

Наше завдання полягає в тому, щоб знайти ті засоби та способи, які дозволяють дитині розкрити особистісний потенціал.  Для цього нам треба зрозуміти проблеми дитини, не нав'язуючи їй власне бачення їх. Адже кожна дитина може багато чого досягнути, варто лише ПІДТРИМАТИ її.

Із технологією ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ педагоги ознайомилися на постійному семінарі голів методичних об’єднань вчителів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів м. Тернополя, який відбувся 22.03.2017 року на базі ТЗОШ № 19 (дир. Ярема Г.В., заст.дир. Крижанівська С.Г., голова мо Загребельна Н.Р.). 

Семінар розпочався інформаційним сюжетом методиста ТКМЦ Гордіюк Н. про сучасний підхід до організації виховної роботи у початковій школі. 

      Голова мо Загребельна Н. представила систему виховної роботи вчителів початкових класів ТЗОШ № 19, впровадження нетрадиційних технологій виховання. 

 Надзвичайно цікаво було проведено інтелектуальний квест, завдяки якому педагоги активно включилися в обговорення технік та прийомів технології педагогічної підтримки, умов її успішної реалізації у вихованні молодших школярів. Така форма роботи викликала в учасників щире захоплення.   

Наприкінці заняття соціальний педагог Стецюк А. під час проведення тренінгу ознайомила з арт-терапевтичною технікою «Мандала».

Підбиваючи підсумки, керівники методичних об'єднань виділили найважливіші принципи виховання, яких потрібно дотримуватись у професійній педагогічній діяльності, а також висловили щиру вдячність за високий рівень організації і проведення семінару.

                         

    

 

ВСЕ ПРО ТЕХНОЛОГІЮ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ

                  Що ж таке підтримка? 
                  Підтримати - означає :

 - Допомогти іншому набути впевненості.

 - Зміцнити те позитивне, що є в особистості.

- Утримати від того, що заважає розвитку.

 Всі сучасні технології є особистісно орієнтованими, оскільки спрямовані на індивідуальний розвиток особистості учня. Вихователю важливо допомагати дитині у вирішенні особистих життєвих проблем: розуміння сенсу життя, пошуку шляхів саморозвитку, досягненню успіху в навчанні, здобутті професії, суспільному і особистому житті.

За О.Газманом педагогічна підтримка полягає у спільному визначенні разом із дитиною її інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання перешкод (проблем), що заважають їй зберегти людську гідність і досягти позитивних результатів у навчанні, самовихованні, спілкуванні, способі життя.

Проблему педагогічної підтримки (фасілітації) підняла гуманістична психологія (К.Роджерс)

Метою педагогічної підтримки є усунення перешкод, що заважають успішному самостійному рухові дитини у світі.

Ціль ПП- усвідомлення дитиною уявлення про те, що для досягнення самостійності,необхідно навчитися вирішувати власні проблеми і розуміти, чому вони виникають.

Перешкода - це загальне поняття, яке містить у собі і перепону, і трудність, і затримку, і затруднення, і зупинку, і проблему, і задачу, і сумнів, негативний стан. Перешкоди ділять на:

- суб'єктивні (особистісні): відсутність орієнтації (первинної інформації для самостійної діяльності); трудність в діяльності, стосунках, з якою дитина не може справитись самостійно; проблема (недостатність знань, досвіду, способів діяльності для досягнення потрібного результату);

- об'єктивні (соціальні): середовище - вчителі, адміністрація, друзі, однолітки, сім'я тощо;

- матеріальні - фінансове становище сім'ї, нестача підручників, приладдя, приміщення. [3, с. 397-395] .

Суть ідеології педагогічної підтримки можна висловити трьома словами:

 «Проблема»  ,  «Захист»  ,  «Самостійність».

«Проблема» - це індивідуальна характеристика, що виражає домінуюче негативний стан особистості в даний момент, яке пов'язане з неможливістю усунути причину, що викликає  такий стан.

«Захист» передбачає забезпечення фізичної, психологічної, моральної безпеки дитини, обстоювання його інтересів і прав.

«Самостійність» - результат спільної діяльності дорослого і дитини, що виражається у здатності останнього без сторонньої допомоги і контролю вирішувати власні проблеми.

Реалізація педагогічної підтримки передбачає повагу особистості учня, знання індивідуальних особливостей дитини, виявлення довіри до неї, доброти, чуйності, співчуття, співстраждання, турботу, емпатійне ставлення, розуміння внутрішнього світу, врахування поглядів учня як співбесідника, розумні вимоги.

З технологічного погляду педагогічна підтримка може здійснюватися за такими етапами:

-діагностичний - виявлення і фіксація факту проблемності школяра; мета його - створення умов для усвідомлення учнем суті проблеми, вербалізація проблеми; учень має сам сформулювати, проговорити проблеми;

- пошуковий — організація спільного з учнем пошуку причин виникнення затруднень; мета його - прийняття учнем на себе відповідальності за розв'язання проблеми;

- договірний - проектування дій педагога і учня; інколи учень здатен сам на це;

- діяльнісний - коли розв'язання проблеми учня вимагає втручання спеціалістів (психологів, лікаря, вчителя- предметника, представника певної професії);

 рефлексивний - спільне з учнем обговорення успіхів та невдач попередніх етапів діяльності.

1. Варто наголосити: педагог у жодному разі не повинен підміняти собою учня, не може виконувати щось за нього - тільки сприяти тому, щоб учень сам справився з труднощами. Тому головним об'єктом підтримки є не трудність, не проблема, не дії, а відповідний психологічний стан дитини (впевненість, захоплення, натхнення, радість пізнання тощо). Досвідчений педагог здійснює підтримку навіть не тоді, коли вже виникла проблема, а намагається її попередити.

Засоби педагогічної підтримки можуть бути мовними, пантомімічними, дієвими, предметними.

Розрізняють педагогічну підтримку загальну (до всіх дітей одразу): уважне ставлення, довіру, створення ситуацій взаємонавчання, використання ігрових і творчих завдань, діалогічне спілкування, а також індивідуальну, яка має на увазі створення умов для самореалізації конкретної особистості.

Умови успішності педагогічної підтримки:

- згода дитини на допомогу і підтримку;

- надання можливості учневі самостійно розв'язати проблему;

- співпраця;

- конфіденційність з боку вчителя — доброзичливість і безоцінюваність;

- захист прав і інтересів дітей.

Педагог, який здійснює цю технологію, іменується «фасилітатор» (від англ. To facilitate - полегшувати, сприяти, створювати сприятливі умови).

Центром, в якому сходяться всі технологічні зусилля вихователя, який здійснює педагогічну підтримку, є рефлексивна діяльність дитини. Вона будується як система «семи кроків» і працює на всіх технологічних етапах:

«Крок перший»: дитина сдопомогою педагога повинен проявити свій емоційний стан, який покаже, що у нього виникла проблема;

«Крок другий»: в бесіді, через систему питань педагог допомагає дитині заспокоїтися і усвідомити свою проблему;

«Крок третій»: в подальшій бесіді дитина визначає своє ставлення до проблеми: боїться він її або готовий взятися за її рішення;

«Крок четвертий»: дитина розмірковує над тим, що саме, коли і з ким він буде робити для вирішення виявленої проблеми;

«Крок п'ятий»: дитина спільно з педагогом розглядає кілька шляхів вирішення проблеми, здійснюється вибір найбільш прийнятного;

«Крок шостий»: розробляється і обговорюється з педагогом план-проект своєї діяльності;

«Крок сьомий»: під час реалізації проекту дитина і педагог постійно обговорюють: що вийшло, а що ні, чи варто це далі робити або відмовитися від задуманого.

ГУМАНІСТИЧНІ  МАКСИМИ (ПРИНЦИПИ) ВИХОВАННЯ

• Дитина не може бути засобом у досягненні педагогічних цілей;

• самореалізація педагога - у творчій самореалізації дитини;

• завжди приймай дитину такою, якою вона є, в його постійній зміні;

• всі труднощі неприйняття переборюй моральними засобами;

• не принижуй гідності своєї особистості і особистості дитини;

• діти - носії прийдешньої культури; співставляти свою культуру з культурою зростаючого покоління; виховання - діалог культур;

• не порівнюйте нікого ні з ким, порівняти можна результати дій;

• довіряючи - не перевіряв;

• визнавай право на помилку і не суди за неї;

• вмій визнати свою помилку;

• захищаючи дитини, вчи його захищатися;

• надаючи підтримку, уяви себе на місці дитини, не роби і не говори того, що   не сподобалося б тобі, дитині.

Виділення педагогічної підтримки в особливий напрямок у професійній педагогічної діяльності тягне за собою зміну позиції педагога з "боротьби з ...", на позицію - "я допоможу тобі".

Вирощувати, підтримувати індивідуальність - це значить вчити дитину розуміти світ і себе, то, що з ним відбувається. Технологія педагогічної підтримки викликає природні дії дитини, аналогічні взаємодії людей в реальній соціальній практиці.