ОСІННІ УРОКИ ПЕРШОКЛАСНИКА

«Осінні уроки першокласника» - це назва методичного посібника для вчителя.  Презентація посібника, в якому подано розробки нестандартних уроків для учнів першого класу,  відбулася на засіданні  вчителів 1 – их класів 20 вересня 2017 року на базі ТЗОШ № 16 з теми «Особливості моделювання та проведення нестандартних уроків у 1 класі в адаптаційний період».  Творчим колективом учителів початкових класів м. Тернополя  розроблені конспекти окремих навчальних занять у формі уроків-екскурсій, уроків-імпровізацій, уроків-ігор, уроків-театралізацій, інтегрованих уроків, які проводяться за межами класу, школи впродовж вересня-жовтня.

          Нестандартні форми організації навчального процесу доцільно використовувати з метою створення сприятливого середовища для адаптації  дітей, оскільки успішність адаптаційного періоду має надзвичайно важливе значення у початковий період навчання першокласника.

Учителі 1-их класів під час роботи  обговорили особливості адаптації першокласника,  познайомились з досвідом роботи проведення уроків «під відкритим небом» педагогічного колективу вчителів початкових класів ТЗОШ № 16, а також розробили модель однієї з найпоширеніших форм  уроку – екскурсії.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Створювати сприятливе середовище для адаптації першокласника до навчання.

      Дотримуватись вимог щодо забезпечення належних умов для   

      навчання і    виховання    першокласників,   встановлених

      Державними санітарними правилами і нормами влаштування,

      утримання    загальноосвітніх    навчальних закладів та

      організації      навчально-виховного процесу       (ДСанПіН  

      5.5.2.008-01).

З метою уникнення перевантаження впродовж вересня – жовтня на заключних  уроках використовувати нестандартні  форми організації навчального процесу.

У погожі осінні дні частину уроків проводити на свіжому повітрі.

Планувати проведення окремих навчальних занять у формі уроків-екскурсій, уроків-імпровізацій, уроків-ігор, уроків-театралізацій тощо.

У класному журналі вказувати форму проведення уроків, якщо вони проводяться не в класно-урочній формі.

Взяти до уваги специфіку організації уроків з окремих предметів в адаптаційний період.

На уроках – екскурсіях основний метод навчання - спостереження предметів, явищ, процесів поєднувати з поясненням вчителя і бесідою, демонструванням певних об’єктів, зі збиранням матеріалу для гербаріїв i колекцій, з виконанням робіт практичного і дослідницького характеру.

Активно впроваджувати інтегроване навчання як засіб підвищення пізнавального інтересу, творчої активності та ініціативи першокласників.

Широко впроваджувати ігрові методи навчання.

МАТЕРІАЛИ НА ДОПОМОГУ ВЧИТЕЛЮ

Методика використання нестандартних уроків

Швидкий розвиток науки, зростання обсягів нової інформації потребують від школи підготовки активних, самостійних людей з розвиненими творчими здібностями.
Практичний досвід переконує нас у недостатній ефективності традиційного уроку для розв’язання проблем, тому науковці і педагоги – практики беруть за мету створення нових форм і методів навчання.
Очевидно, одним із можливих варіантів розв’язання проблеми може стати застосування нестандартних форм проведення уроків.
Нестандартний урок – таку назву отримало явище, що виникло як своєрідна реакція масової педагогічної практики 70 – х років ХХ сторіччя на втрату учнями інтересу до навчання. Первинне значення терміну – навчальне заняття, яке має нестандартну (невизначену) структуру.

Визнання свободи вчителя в доборі форми уроку (звичайно з огляду на його мету, зміст, вікові особливості учнів) стимулює широке використання відомих форм та пошук нових. Ще один поштовх до пошуків у цьому напрямі - шестирічні першокласники, навчання яких вимагає гнучкості у використанні форм уроків. 

Нестандартні форми проведення

Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання, методику проведення таких занять.

Найпоширенішими типами нетрадиційних уроків є:

урок-прес-конференція,

урок-аукціон,

уроки-ділова гра,

урок типу КВК,

комп'ютерні уроки,

 урок-театралізація,

урок з груповими формами роботи,

урок взаємного навчання учнів,

урок творчості,

урок-конкурс,

урок-фантазія,

урок-«суд»,

урок пошуку істини,

урок-концерт,

урок-діалог,

урок-рольова гра,

урок-екскурсія,

інтегровані уроки,

урок-гра,

урок-подорож,

 урок-казка,

урок-дослід,

 урок-турнір,

урок-вистава,

урок-естафета,

урок-панорама,

 урок-діалог,

урок-вернісаж тощо.

Нестандартні уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. У них незвичайні задум, організація, методика проведення. Тому багато педагогів бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку демократизації школи. З іншого боку — перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи, вводити їх у систему недоцільно через відсутність серйозної пізнавальної праці, невисокої результативності, великої втрати часу. Творчі педагоги постійно вдосконалюють методику про­ведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процес впроваджуються нестандартні уроки.
Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчаль­но-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, фор­мують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подоба­ються учням і викликають у них творчий інтерес.
Використання нестандартних форм уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, діти безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Пізнавальна діяльність учнів переважно має ко­лективний характер, що створює передумови для взаємодії суб'єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об’єкти, які вивчаються на уроці. 

Ефективність нестандартних уроків забезпечується за умов во­лодіння вчителем методикою їх проведення та умілого використання таких уроків у певній системі в поєднанні з традиційними формами роботи.
Такі уроки сприяють розвитку творчості, формуванню власних поглядів на проблеми, які слід вирішити. Під час цих занять молодші школярі вчаться зіставляти, узагальнювати, систематизувати, розвивають мовлення.
Введення дидактичних ігор та ігрових ситуацій дозволяє учням у більш доступній формі пізнавати красу навколишнього світу, розширювати і поглиблювати свої пізнавальні інтереси, оволодівати основами образотворчої грамоти, сприяє створенню атмосфери невимушеного творчого пошуку, емоційного комфорту. 

УРОК-ЕКСКУРСІЯ

Екскурсію варто розглядати як органiзацiйну форму навчання. Саме слово «екскурсія» (лат. «вибігаю») вказує на те, що навчальне заняття проводиться поза класом, чи школою, в природі, на виробництві, в музеї, на виставці тощо.
Основний метод навчання — спостереження предметів, явищ, процесів. Він поєднується з поясненням вчителя і бесідою, демонструванням певних об’єктів, зі збиранням матеріалу для гербаріїв i колекцій, з виконанням робіт практичного i дослідницького характеру.

Етапи уроку-екскурсiї:

• підготовка вчителя до екскурсії;
• підготовка учнів до екскурсії;
• проведення екскурсії;
• підсумки екскурсії.

Екскурсії ілюструють словесні образи й створюють повніше уявлення про предмети та явища навколишнього світу. Рiзноманiтнi спостереження в природі сприяють збагаченню лексичного запасу учнів та розвитку їхнього мовлення.

У сприйманні об’єктів екскурсій беруть участь рiзнi органи чуттів. Це сприяє досконалішому вивченню спостережуваних предметів i явищ, а також розвитку самих органів чуттів.

Спілкування з природою викликає прагнення у дітей молодшого шкільного вiку не тільки глибше пізнавати. а й охороняти, збагачувати її, виховує їхні естетичні почуття i смаки. Під час екскурсії дитячий організм загартовується й зміцнюється фізично.

Природнича екскурсія – одна з форм організації навчального процесу, яка забезпечує ознайомлення учнів з реальними предметами і явищами в їх природному оточенні. Екскурсія має тісний логічний зв'язок з попередніми та наступними уроками. Але вона проводиться в іншій зовнішній та емоційній обстановці, ніж звичайний урок: серед природи, на виробництві, в музеї і т.д.
Проведення екскурсій тісно пов`язано з вивченням відповідної теми.

Екскурсія - це така форма організації навчання, яка об'єднує навчальний процес в школі з реальним життям і забезпечує учням через їх безпосередні спостереження знайомство з предметами і явищами в їх природному оточенні.

В системі уроків екскурсія виконує ряд важливих дидактичних функцій:
- реалізує принцип наочності навчання;

- підвищує науковість навчання і закріплює його зв'язок із життям, практикою;

- розширює технологічний кругозір учнів;

- відіграє значну роль у профорієнтаційній роботі школи.

В залежності від дидактичної мети екскурсії бувають:
- ввідні при вивченні нового матеріалу;
- які супроводжують його вивчення;
- заключні при закріпленні вивченого.

Ввідні екскурсії призначені для попереднього набуття відповідних знань, необхідних для вивчення нової теми. Заключні екскурсії використовуються для закріплення, поглиблення і розширення набутих знань.

Часто буває і так, що одна екскурсія одночасно в собі поєднує кілька навчальних предметів. Такі екскурсії називаються комплексними. На таких екскурсіях учні отримують можливість знайомитися і вивчати об'єкти в їх цілісності.

Великого значення надавав екскурсіям В.О. Сухомлинський, вважаючи кожну подорож у природу уроком розвитку розуму, почуттів, моралі.
 Він закликав учителів розкривати перед дітьми чудову книгу природи: нехай вона сама розмовляє з дітьми, нехай вони вчаться читати її.
Екскурсії мають велике навчально-виховне значення.
Екскурсії зближують школу з життям, збуджують інтерес до рідного краю, до своєї країни. Екскурсії цінні тим, що на відміну від уроків в класі, учні можуть сприймати природу безпосередньо різними органами чуттів. Діти бачать об’єкти в природному середовищі, спостерігають взаємозв’язок рослин і ґрунту, тварин і рослин. Це дає можливість сформувати уявлення про природу як єдине ціле.Екскурсії розширюють кругозір учнів, розвивають спостережливість, уміння бачити те, що раніше відбувалося поза їх увагою, виробляють практичні навички і вміння.

У початкових класах найчастіше проводяться екскурсії, які поєднують елементи ілюстративної і дослідницької екскурсій, коли вчитель пояснює окремі питання, а потім ставить перед учнями завдання, що виконуються ними самостійно.

Підготовка до екскурсій:

1. Розробка річного календарного плану, де намічаються екскурсії з кожної теми.

2. Визначення навчально-виховної мети кожної екскурсії.

3. Вибір місця екскурсії і попереднє ознайомлення з ним.

4. Ознайомлення дітей з метою і завданнями екскурсії, з правилами поведінки на екскурсії.

5. Підбір екскурсійного спорядження та інвентарю.

6. Визначення маршруту екскурсії.

7. Розробка розгорнутого плану екскурсії за схемою:

a) дата, клас;

б) тема;

в) мета;

г) маршрут;

д) обладнання;

е) проведення екскурсії;

є) опрацювання матеріалів екскурсії.

На місці екскурсії вчитель нагадує мету і завдання.
Під час екскурсії учні повинні добре розглянути об’єкти вивчення, зробити записи і малюнки. Вчитель дає вичерпні відповіді на запитання, докладно розповідає про об’єкт, що вивчається, пояснює причини виникнення явищ.
Під час екскурсії у дітей виникає багато запитань, які безпосередньо не стосуються теми екскурсії. У таких випадках треба давати правильні і зрозумілі пояснення, задовольняти їхню допитливість, заохочувати до спостережень, що розвиватиме інтерес до природи.

Після екскурсії обов’язково треба закріпити набуті знання, опрацювати зібраний матеріал. На наступному уроці вчитель підбиває підсумки екскурсії і пропонує учням зробити записи про свої враження від екскурсії. Зібраний матеріал можна використати на уроках трудового навчання: з нього виготовляють колекції, гербарії, поробки. На уроках української мови  - складання текстів на основі спостережень за природою.