Як працювати з гіперактивними дітьми?

"Вічний двигун", "живчик", невтомний, непосидючий, пустун, клоун, некерований, на уроках - розсіяний, неуважний, гойдається на стільці, упускає ручки і олівці і постійно їх збирає, - ось далеко не повний перелік відгуків педагогів з приводу гіперактивних дітей. У навколишніх створюється враження, що ці діти не виховуються батьками, що вони живуть в атмосфері вседозволеності. Хоча це найчастіше не так.

Проблеми дітей, які мають порушення поведінки та пов'язані з ними труднощі у навчанні, у наш час є особливо актуальними. Постійно збуджені, неуважні, непосидючі й галасливі, — такі діти приковують до себе увагу вчителя, якому необхідно стежити, щоб вони спокійно сиділи, виконували завдання, не заважали однокласникам. Ці школярі на уроці постійно зайняті своїми справами, їх важко втримати на місці, змусити вислухати завдання і, тим більш, виконати його до кінця. Вчителя вони «не чують», все гублять, все забувають. Вони є «незручними» для вчителів завдяки своїй надмірній активності й імпульсивності. Та оскільки сучасна школа являє собою систему норм, правил, вимог, що регламентують життя дитини, то можна говорити про існуючу систему навчання, як про непристосовану до роботи з гіперактивними дітьми.

При всіх існуючих проблемах поведінки інтелектуальні функції гіперактивної дитини не порушені, і такі діти здатні успішно засвоювати програмний матеріал загальноосвітньої школи за умови відповідності вимог шкільного середовища до можливості дитини. Однак сама система навчання, особливо на перших етапах перебування гіперактивних дітей у школі, для них психотравмуючою і такою, що призводить до виникнення цих дітей дезадаптивних станів. Так, гіперактивні діти — молодші школярі — мають підвищену проблему у русі, що суперечить вимогам шкільного життя, оскільки шкільні правила не дозволяють їм вільно рухатися під час уроку і навіть під час перерви. А висидіти за партою 4—6 уроків по 40 хвилин поспіль для них завдання непосильне. Саме тому вже через 15-20 хвилин від початку уроку гіперактивна дитина не в змозі висидіти за партою спокійно. Цьому сприяє брак рухливості на уроці, відсутність зміни форми діяльності на уроці і впродовж дня.

 Ще кілька років тому у початкових класах гіперактивних дітей було 1—2 на клас, а зараз до цієї групи потрапляють же близько 20-30 % учнів. І цей відсоток постійно збільшується. Саме тому останні роки проблеми ефективності навчання гіперактивних дітей стає все більш актуальною і такою, що її обговорюють педагоги і шкільні психологи. Предметом обговорення була дана тема на постійному семінарі голів методичних об’єднань вчителів початкових класів, який відбувся 08.02.2017 року. Психолог ТКМЦ  Несмашна Г.Є. ознайомила учителів із причинами гіперактивної поведінки молодших школярів, психологічними особливостями роботи з дітьми ГРДУ. Педагоги визначили основні напрямки та методи роботи вчителя у початковій школі з гіперактивними дітьми.

Поради вчителю у роботі з гіперактивними дітьми

1.Зміна оточення.

    Дитина завжди має перебувати в  полі зору вчителя.

  Дозвольте гіперактивній дитині через кожні 20 хв. вставати і ходити у  класі.      Надайте такій дитині можливість швидко звертатися по допомогу у разі виникнення труднощів.

Спрямовуйте енергію дитини в корисне русло, пропонуючи вимити дошку, роздати зошити та ін.

2. Врахування особливостей дитини з гіперактивністю  та дефіцитом уваги

    Співвідносьте об’єм навчального матеріалу з об’ємом уваги дитини: зменшіть об'єм завдання, дайте додатковий час для закінчення розпочатого завдання, робіть перерви між завданнями, які потребують активної уваги, робіть дозоване  викладання нового матеріалу).

    Великі завдання розбивайте на окремі частини, контролюючи виконання кожної  з них.

    Перевіряйте знання гіперактивної  дитини  на початку уроку.

  Розвивайте навички самоконтролю: після інструкції вчителя гіперактивний учень дублює його слова, звертаючись до однокласників, які також виконують це завдання. Під час самостійної роботи учень може проговорювати сам собі команди,  що за чим виконувати.

    Навчайте дитину навичок планування своєї діяльності: складати список необхідних дій та послідовно викреслювати їх після виконання.

   Розклад уроків має бути постійним, слід чітко дотримуватися часових рамок початку і закінчення уроку.

    Не полишайте активного відпочинку дитину на перерві у якості покарання.

    Виконуйте вправи на релаксацію та зняття м’язового напруження.

3.Обмеження відволікаючих факторів.

    Вибір місця за партою - дитина повинна в центрі класу, навпроти дошки , недалеко від  столу вчителя , серед гарних учнів.

   Повинен бути хороший візуальний контакт з вчителем.

 Пояснюючи новий матеріал, бажано для встановлення зворотного зв’язку частіше дивитися в очі дитині.

    Похвалити сусіда за партою. Почувши, що хвалять сусіда, дитина з дефіцитом уваги повертається до виконання завдання, намагається не відволікатись.

 Для утримання уваги гіперактивною дитиною необхідно користуватися тактильними прийомами (доторкнутися чи використати спеціальний жест).

  Давати чіткі, короткі інструкції нейтральним тоном, зрозумілими для дитини словами ( не «поводься чемно», а «сядь рівно», «поклади руки на парту»,  «відкрий зошит»,  «повернись до мене» , «дивись на дошку» тощо).

4. Створення позитивної мотивації на успіх:

    Введіть знакову систему оцінювання

    Частіше хваліть дитину

    Використовуйте на уроці елементи гри і змагання

    Ігноруйте негативні вчинки і заохочуйте позитивні

    Не акцентуйте увагу на кожній помилці

    Робіть зауваження на тлі загального схвалення

    Уникайте гніву, доган, порівняння з іншими учнями

    Будуйте процес навчання на позитивних емоціях

    Створюйте ситуації, у яких гіперактивна дитина може продемонструвати свої сильні сторони

    Створювати ситуації успіху для дитини, хвалити за добре виконане завдання.

5. Корекція негативних форм поведінки

    Давайте учневі моментальний зворотний зв’язок: заохочення чи покарання  одразу ж після події.

   Сприяйте припиненню агресії .

 Навчайте необхідних соціальних норм і навичок спілкування : (Якщо гіперактивний учень образив чи вдарив іншу дитину, вибачтеся замість нього перед скривдженим, поясніть, що учень сам шкодує про цей вчинок. Поговоріть з винуватцем приблизно так:«Ти розхвилювався, ти почував себе дуже скривдженим…». Вислухайте  відповідь дитини, навіть якщо вона дуже емоційна. Потім поясніть: "Дитинко, я дуже добре розумію твої почуття, але таких слів виховані діти не говорять і так не чинять. Давай подумаємо, як було б краще діяти  у цій ситуації»)

    Регулюйте взаємини дитини з однокласниками

6. Регулювання очікувань

   Знизьте вимоги до акуратності на перших етапах навчання, заохочуйте , хваліть за роботу, яка виконана більш акуратно.

  Дайте час дитині і собі, щоб нова поведінка закріпилася.

   Пояснюйте батькам та оточуючим, що позитивні зміни  відбуваються не одразу, а через деякий час.

   Пояснюйте батькам та оточуючим, що поліпшення стану дитини залежить від поміркованого та спокійного ставлення до неї.

ЗНАЙДІТЬ ДЛЯ СЕБЕ ПІДТРИМКУ, ЯКА НЕОБХІДНА ВАМ,

ЩОБ У ВАС ВИСТАЧИЛО СИЛ РОБИТИ ВСЕ ЦЕ!!!