Реалізація технології діяльнісного методу навчання

Державний стандарт початкової загальної освіти ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту освіти.

Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища.

Діяльнісна (стратегічна) лінія сприяє формуванню діяльнісної компетентності шляхом формування навчальних умінь і навичок, опанування стратегіями, що визначають мовленнєву діяльність, соціально-комунікативну поведінку учнів, спрямовані на виконання навчальних завдань і розв’язання життєвих проблем.

 Первинне розуміння учнями того, що означає «вміти вчитися», починається з 1 класу.

16 лютого 2017 року на базі ТЗОШ № 16 ім. В.Левицького відбувся Методичний практикум вчителів 1 класу з теми «Реалізація технології діяльнісного методу навчання».

Педагоги ознайомилися із найважливішими аспектами впровадження в освітню практику діяльнісного методу навчання, структурою уроку засвоєння нових знань за цією технологією. 

Вчитель-методист ТЗОШ № 16 Роговська Л.І. поділилася досвідом роботи щодо формування діяльнісної компетентності молодших школярів, змоделювала фрагменти уроків одного інтегрованого дня в 1класі.

.

Підбиваючи підсумки, учителі відзначили, що застосування технології діяльнісного методу  забезпечує можливості щодо вироблення в учнів необхідних пізнавальних умінь, компетенцій саморозвитку та самовиховання. Учасники відмітили  високий рівень підготовки і проведення Методичного практикуму. 

Принципи технології діяльнісного підходу до навчання:

*  принцип діяльності (відкриття нового знання самою дитиною);

*  принцип безперервності (узгодженість усіх компонентів системи навчання: мети, завдань, змісту, методів, форм);

*  принцип цілісного уявлення про світ (якщо знання не потрібні, то для чого вони?);

*  принцип мінімаксу (забезпечує різнорівневе навчання);

*  принцип психологічної комфортності (віра у сили та можливості дитини);

*  принцип варіативності (формування вміння добирати різні варіанти розв’язання завдань);

*  принцип творчості (максимальна орієнтація на творчу основу у діяльності).

Структура уроку засвоєння нових знань

(за технологією діяльнісного підходу)

     1. Організаційний момент: самовизначення до діяльності.

            Даний етап процесу навчання   передбачає включення у діяльність (хочу працювати);  і змістовний момент (можу працювати).

            В учнів повинно виникнути позитивно емоційне направлення. Вчитель на початку уроку робить гарні побажання  учням, пропонує побажати успіхів один одному, дає дітям  подумати, що їм потрібно для успішної роботи на уроці.

2. Актуалізація знань.

            На цьому етапі повторюється матеріал, який необхідний для відкриття нового матеріалу, для виявлення утруднення в індивідуальній діяльності кожного учня, ставиться проблемна ситуація. Одне із головних завдань вчителя – поставити проблему перед учнями, що забезпечить можливість правильно побудувати проект виходу із утруднення. Діти одну хвилину намагаються самостійно знайти правильне рішення, свої відповіді записують на дошці.

   3. Постановка проблеми (ситуація інтелектуального розриву):

            На даному етапі уроку вчитель запитує  в учнів, де виникло утруднення;  визначає, чому виникло утруднення; учні формулюють тему та ставлять перед собою мету уроку.

          4. Побудова проекту виходу із утруднення:

            На цьому етапі уроку відбувається вибір методів та способу управління діяльністю. Учні у комунікативній формі  обдумують і обговорюють різні варіанти відповідей, вибирають оптимальний варіант, фіксують його вербально та знаково. Побудований спосіб дій використовують для розв’язання задачі, яка визвала утруднення. Учні виводять новий алгоритм. Учитель при обговоренні може використовувати  діалог, який підводить до діяльності, групову або парну роботу.

 5. Первинне закріплення (розв’язування типових завдань з коментуванням).          Більшість типових завдань на новий спосіб дій  виконується з коментуванням учнів, бо промовляння забезпечує можливості розуміння дитиною навчального матеріалу та його запам’ятовування. 

 6. Самостійна робота з самоперевіркою (самоконтроль і самооцінка).

            Під час даного етапу використовується індивідуальна форма роботи: учні самостійно виконують завдання нового типу і здійснюють їх самоперевірку, покроково порівнюють з еталоном. Необхідно формувати в учнів аналітичні вміння: знайти помилку, з’ясувати її причину та подумати спосіб її виправлення; оцінити власну діяльність на цьому етапі уроку, співвіднести досягнуті результати з поставленою метою уроку. Емоційна направленість етапу заключається в організації, по можливості, для кожного учня ситуації успіху, яка мотивує його до включення в подальшу пізнавальну діяльність.

         7. Повторення (включення знань у систему сформованих).

            Організовуючи цей етап, вчитель підбирає завдання, які включають тренування раніше вивченого матеріалу.

8. Рефлексія уроку

            На цьому етапі фіксується  у мовленні нове правило (алгоритм); організується самооцінка учнями своєї навчальної діяльності. Наприклад,

            - Яку мету ставили?

            - Чи досягли поставленої мети?

            - Яким способом?

            - Де можна застосувати ваші знання?

            - Що на уроці у вас вийшло добре?

            - Над чим потрібно ще попрацювати?

            - Оцініть свою діяльність.

                       

 Треба пам’ятати: володіння дитиною способом діяльності – ситуація її успіху. 

ЗАПРОШУЄМО В  "ГОСТІ ДО ЛИСИЧКИ"